сьогодні не залишається шансу одиниці як числу – вимір пасує маштабами релятивістичного нурту мережі де ясність дії спроби – прагнення триває мить залишаючи за собою присмак соленості антинігілістичного провадження соціальних реляцій . про що власне йдеться – чи є шанса провадитись далі в запалі заперечуючи структурності системи оскільки творіння смислової форми в якій прозріє образність наступного кроку сугерує спротив імперативам логічного трвання . отже – ці чи інші двері – люки є заперті . вони мусять бути заперті і поки вони заперті надійною констукцією хіпокритичної безпеки застережними алярмами та погрозами (в яких дзвенить алюзія спокуси) і є недоступні прописаністю інструкцій для різних класів ця система буде прагнути лімітувати креатив принаймі змістовно контролювати те що виривається за межі обрамлення ,- за двері . тут всі поняття розмиваються не тільки релятивізмом чиновників стрілочників а самою первинною поставою потенційного генератора та продуцента до заохочення фальші , сурогату що є мімікрійним шансом змови – ідеальним прагненням залишати двері в спокої за умови застереження загальної мовчазної згоди фіцджеральдових спроваджень
до прикладу – робітників на заводах меншає як і самих заводів однак кількість товаро-предметів росте як і росте кількість артистів художників конвеєрних-творців в тому числі , що однак не екранує в світ людських естетик де інтелектуальні пропорції завжди в золотому січенні .
