У «Дзизі» виставка Стаса Туріни – патики , ящики з ябками , муха дрозофіла та її родина , пастки для цієї родини , лави , коци потерті з виразним ароматом розлогості сільських маєтків , уявні сіна , дивні амнезійні списки баняки путні збірник води зрюдло бактерій , календарик зерно вічності в черговому особистісному ностальгічному сентименті . тут публіка то екран пустий й не потрібний . можливо автор не є ним і автором має декларуватись особа якій є присвята – тоді алюзії зайві ,- первинне джерело “натхнення” , подразнення і є правдивим екраном та адресатом в всепоглинаюче екзистенційне спровадження як стан , в протиріччя предметно-речового екстазу…
текст та фото олекса фурдіяк
