Олег Руденко. М. Ягода.
…Надзвичайна вражливість кольору, який дзвенить часом нотою надривного колористичного нюансу з-поза символів зрозумілих і не зрозумілих, ілюзорних та ілюзіоністичних видінь автора; де колір стає символом пульсуючого життя, серед інертного, розщепленного мороку знаків тла-простору картини. В невимушенності накладання фарб – праця розуму. Думати, розуміти, це для митця означає творити. Через творчість він пізнає світ, а світ…