Континуум
(із латинської – неперервне, суцільне. В різних науках це поняття трактується, як нерозривна тривалість (в основному) певного середовища).
У візуальній культурі співпраця в середині мистецьких об’єднань рідко є чимось злагодженим на зразок музикальних колективів, де кожен із учасників процесу виконує свою чітку ділянку, наповнюючи при цьому простір цілісно. Музичне мистецтво і сьогодні, здається, з легкістю переживає відповідь на питання власної функції, обходячи питання модерністського і постмодерністського погляду на епоху. Перенести подібний досвід на виставку можна лише завдяки спеціальній домовленості, так впродовж підготовки проекту задум трансформувався у завдання, котре вивчає досвід колективного творчого співіснування, спробу розширення власних меж за рахунок співпраці.
Дослівна нерозривність експозиції обумовлена “вимкненим” кольором для кожного із учасників. Хоч, на перший погляд, цей підхід схиляється до концептуалізації, в той самий час вивільняє роботу із нарочитої інтелектуальної замкнутості. Тільки формат, матеріал, текстура і рельєф вирізняє підхід авторів, акцент переходить на біологічний пульс, найприроднішу із зон у методі художника (через спосіб нанесення фарби, отримання текстури) і не протистоїть безпосередній майстерності, вмінню.
«Континуум» знаходиться в межах традиційної виставки із картинами, набором звичних атрибутів, але разом із тим – це спроба проникнути на виставку іншим шляхом, не епатажно змітаючи все на шляху, а акуратно серфуючи проявляючи толерантність і спільність в галерейному середовищі.
Кружка Есмарха
Олег Сусленко
Віктор Мельничук
Михайлo Ходанич
Руслан Тремба
Iван Небесник
(2012)