Юрій Іванцик
Картоплинка. Експлікація до роботи Юри Кобенка.
Робота картоплинка візуально складається з портретного силуету заповненого старою картоплиною з обрубаними пагінцями. На тлі зображено пейзаж поля і дороги з перспективою в одну точку, яка знаходиться по центру роботи. Також навколо картоплини ми бачимо колорадського жука, лопату, драбину та небо, заповнене абстрактними формами невідомих нам організмів та об’єктів. Лінія горизонту ділить роботу навпіл, розмежовуючи земний явний простір та невідомий небесний.
Почнемо аналіз з найбільшого та найважливішого об’єкту – портретного образу, конструйованого за допомогою старої картоплі. Картопля весь свій життєвий цикл проводить в андеграунді і лиш пагінцями може доторкнутись до надземного світу. Цей дотик дуже важливий для подальшого виживання та продовження свого роду. Проте, ми бачимо, що пагінці обрізані і, будучи символами очей та роту, це обрізання одночасно говорить нам про неможливість споглядання та висловлення про щось надземне і високе.
Колорадський жук та лопата є образами речей органічних та неорганічних, які несуть загрозу для підземного виживання картоплі. Колорадський жук нищить картоплю в процесі її дозрівання. Лопата підрізає життєвий шлях картоплини, перекидає її на тарілку, стираючи всю її історію. Також колорадський жук є символом маніпуляції, оскільки цю, нікому не винну комаху використовували у взаємних звинуваченнях нацисти і комуністи підчас Другої світової війни. До 1950 року колорадський жук з’їдав майже половину всіх посівів картоплі в Німеччині.
Тло картини розмежовано на земну частину матеріального і небесну частину невідомого-абстрактного. З лівого краю горизонту ми бачимо драбину, яка не несе своєї утилітарної функції допомоги в переміщенні тіла вверх. Навпаки, драбина дуже фрагментована і лежить вздовж горизонту, стаючи бар’єром. Небо показано максимально абстрактно. Уньому, як і в інших роботах Куба, проглядаються бактерії, грибки, вектори, невідомі нашому оку і розуму елементи.
Загалом Картопля являється доволі іконічним та зрозумілим всьому світу продуктом. Вона така ж розповсюджена як банан. Це плід, що дозволяє людству вижити в найважчі його етапи і одночасно звільняє їх від думок про андеграундне життя.
Також цікаво, що робота Картоплинка розширює свою самосвідомість у подальшій творчості Юри та з’являється майже через 10 років у зображенні під назвою «Гра в бісер сємками на моїй КТ».
У цій роботі ми бачимо нашу Картоплину, яка обзавелась доволі пізнаваним для свого підземного стилю життя одягом та стоїть спокійно виглядаючи свою виграшну комбінацію в сємках. Правда гра проходить на реальному КТ Кубіка, що інкрустована в полотно картини. Зверху на КТ також вклеєні сємкі, які ніби випадково впали і знаменували своїм падінням початок цієї здавалось би важливої, але разом з тим абсолютно смішної і абсурдної гри в свідомість. Бо, як ми знаємо свідомість вона ж в мозку чи ні ? Колись казали що в серці але хай гниє той хто це придумав…
Нам ж цікаво, що тут картоплина вже не жертва і не образ. Тут це конкретний персонаж, який все усвідомив і спокійно вписався в новий простір з старими бактеріями, образами невідомого та грою в життя. Юра показує нам абсолютну зневажливість до того, що відбувається, конструюючи зображення вже не структурованим, а хаотичним. Наповнює його відсилками, випадковостями та грою в дерев’яного коника. Проте разом з цим він вказує на прийняття певних життєвих процесів, розуміння своїх позицій в просторі та впливів на шлях, який приходиться долати скрізь це складне і підземне життя Картопляних перетворень.
На кінець скажу – хтось може назвати це все злочином проти мистецтва. Я так не думаю. Я думаю, що це злочин проти людства.
Кубік Завжди З Нами.
