Я живопис. Я Прометей, що приніс у мистецтво вогонь. Я горів тисячу років і нарешті випалив мистецтво. На землі валяються обвуглені тіла полотен, підставивши рештки кольорових поверхонь сонцю, дощу та вітру. Десь у центрі згарища ще жевріє вогонь. Він манить нових героїв на подвиг. Поруч збирається гурт зацікавлених осіб. Як у преславутій “Матриці” люди перемістились під землю, ближче до ядра, де все ще тепло. Люди прийшли до живопису, а він каже, що сьогодні не готовий зустрічати гостей, що день сьогоднішній він просто замалював одним кольором, наприклад, темно синім, як у Іва Кляйна. Сьогодні день Кляйна. Кому не подобається, чи він просто не бачить синій колір приходьте завтра, завтра будуть сірі мінімалісти. І так кожен день.
З самого початку я пообіцяв своїй серії “Чорна перлина” антиживопис і дотримав слово. Під кожним шаром фарби на цих полотнах багато намірів намалювати картину, та всім їм відмовлено у праві на показ. Чергова спроба створити піс оф арт. Іноді надто сильно хочеться помалювати.