14 квітня 2013 року в галереї “арт на мур” (провулок фортечний 1 в івано-франківську) відбулось відкриття виставки Володимира Мулика з алюзивною назвою “від А до Я/R”, що з зміненим кутом можна прочитати від анархії до рок -н-роллу . Але й на цьому не є кінець пригод з означенням ,- далі при вступному слові злетіли з уст куратора пані Ірини Гаймус деякі правки й кінцево проект набув звучання – “від сюреалізму до поп-арту” . Таке широке полотно метаморфоз притаманних зрештою не тільки артистам , але й всім людям спраглим вдосконалення та праці справді лягло до ніг адептів. Представлені роботи неймовірним чином охопили й впхнули в невеликі зали галереї весь згусток пережитих-омислено два десятка років автором . Зауважу , про сюреалізм тут треба говорити в зрізі постмодерністичних парафразів з цілою палітрою іронії зримого , прадоксальності особистості та витонченого гумору якими автор оперує експресивно та впевнено , саме в цей період творились несподівані надлишково ніжні роботи пронизані розкутістю . Але не вони , не прописні та адаптовані суспільністю спровадили до рефлексії до осмислення самої зяви , нової образності (поп) – метод появи якої фіксований в такий несподіваний фактаж. Все це достовірність , що виключає випадковість сприняття чи не сприняття як субєктивної категорії – надзвичайно чіткі межі прописанності серії , її змістовність вивищують концептуальністю й надзвичайним чуттям сьогодення. кейт річардс зійшов з олімпу й помочився в свої шкіряні штани , саме жуки набувають опуклості страдних карапузів в руках “деспотів дітей” , тиражованість захланна пікассо волає подряпинами дівчинки з кулею та татусем-дрочуном в ластах – це знак розривання утопії блискучого та небесного. пересторога вівцям падким зеленої трави з псом-вівчарем падлюкою . Можливо ця пересторога найперше стосується пронизливих, голодних в край на “юпітера” , барабани – за кутом є різник . Чинний…і в нього капає слина.
фото та текст Олекса Фурдіяк