вчора (4 березня 2013 року) о 18 годині вечора в кутку автобусної площі в Франківську відкрилась виставка живопису . автор Юрій Боринець експонував роботи на деревяному заборі поруч з різноманітними рекламними та апельними листівками . така собі соціально-побутова мімікрія . відсторонені пані та панове , що поспішали з клунками до своїх автобусів по робочому дню, сприймали все це дійство як належно . було зимно , пився коньяк з пластику – декількох артистів та любителів арту поглинала вечірня мряка . не було ніяких програмних декларацій чи пояснень , не було преси ( окрім друзів автора з камерою та дивними запитаннями про враження ) – ситуативно акція набувала кшталту наративного інтервю – “мовчазна” образність провокувала асоціативно- найнесподіваніші німі монологи , система порівнянь максимуму допустимого сакралізувалась на тлі відстороненості та блюзнірства . як пройшов цей розділ послідовності плину оповідки з його взаємними запереченнями та наголошуваною вправністю “формотворення ” як категорії витіснень – годі дошукатись … просвітлені оповідники напівсонно гойдаючись розїхались селами та містечками забираючи з собою неусвідомлено шматки кольору fajerwerku з непофарбованого забору…
текст та фото олекса фурдіяк
