” … – утопічний світ NO NAME арту створює парадокс… Якщо все є спадщиною творчої спільності, чи суспільного надбання, то про який задекларований грошовий еквівалент володіння правами на той чи інший твір NO NAME може бути мова? А саме такою була першопочаткова ідея проекту.
У цьому ракурсі неясною залишається також позиція глядача. NO NAME не витримує милування об’єктами, більше того – він його заперечує. Гламурне і натягнуте СМАКування естетики тут відсутнє, воно поступається голому формалізмові технічного виконання: підрамник, натягнуте, проклеєне і заґрунтоване полотно, білила – мінімалістична база для того, що ми називаємо «роботою», «полотном» NO NAME художника, синонімами артефакту.”(NO NAME.роман ганкевич)…. зрілий текст зрілого мистецтвознавця , що візуалізувався зрілим художником…гідна робота….декларація – протест ,- та апель в нікуди , в пустоту , в світ панування “бабла” , де лагідними методами нівілюються , зводяться нанівець найсвітліші пориви . про це всі знають , відчувають присутність почвари “реальності” . все закінчується банальним – Скільки це коштує? власне – найсуворіше та найсуттєвіше запитання яке поділяє життя твору та його автора (відкритого чи прихованого) до і після -, як варіант залишається співжити в цій реальності принаймі гідно… завжди присутність спокуси буде як і будуть пошановувачі себе в арті з обох сторін, будуть торги “реальних цін” , мідні рури та шампана , банки артефактів і грошей, та арт , що біля “грошей” , обслуговуючи їх “гордо” тримаючи голову , “надбаність” імітується успішністю з гнилим нутром ітд ітд та хіба це заради пихи і чи захланність робить справу…
текст та фото Олекса Фурдіяк