Катерина та Валерій Кузнєцови, ДОКРАШУ ЗАВТРА, колекція Жнива, 2012, дерево, тунгова олія, олія
Катерина та Валерій Кузнєцови, ЕПІЗОД ТРЕТІЙ, колекція Багатоклітинні, 2012, пластик, ріг
«Докрашу завтра», за зізнанням авторів, є метафорою сьогоденного існування людини на межі між «минулим» і «майбутнім», «юністю» і «зрілістю». Бажаний стан незавершеності, молодості й легковажності натикається на жорстку вимогу «бути відповідальним» – перед результатами «вчиненого вчора». У проекті вимальовується декілька ситуацій – «це зародження нових багатоклітинних організмів, які рухаються і поглинають… І залишки сьогоднішнього дня – вечір, потім ніч, сновидіння …- і те, яким воно може бути «завтра». Ситуація незавершеності констатується у назві проекту «Докрашу завтра», вимагаючи не аналітичного сприйняття, а саме «переживання» моментів дійсності в просторі.