Бозіл Дулішкович
Re:MBRANDT 400
інсталяція 2006 Будапешт
Організатори виставки звернулися до художників, скульпторів, перформерів, відеоартистів, щоб вони показали глядачам Рембрандта з нової точки зору, глибше, не так, як ми живемо у наш інфо-час – ковтнув, не пережовуючи. картинку, і переключився на інші візуальні об’єкти.
Бозіл Дулішкович виставив три скриньки із дірочками «для підглядання». У першій можна побачити автопортрет Рембрандта перед яким розташований трон зі, здавалося б, віддзеркаленим хрестом. Однак там немає ні люстра, ні власне картини -те, що ми бачимо, побудоване складною взаємодією підсвітки кількох .малюнків, плексигласових пластин та престолу, зробленого із гліцеринового мила. У другій скриньці, у слабкому світлі можна розгледіти меланхолійну атмосферу голандських натюрмортів XVII століття. Третя скринька поєднує фетишистино-вуайєристичний та при-
мітивний магічний акт де соски та пупок офортної жінки проштиркнуті голкою.
Камери обскури Дулішковича тематизують сам процес бачення: вони “просять” визначення – з точки зору мистецтва, з точки зору оптики, з точки зору психоаналітики.
34 – 45