ОЛЕКСА ФУРДІЯК
П’ЄСА В ОДНУ ДІЮ.
“ПОБ’ЄДА”
Ранок.
На передньому плані – капітанський місток. На ньому стоїть КАПІТАН в розшитій золотом білій формі. Підвівши долоню до очей, -дивиться, в далечінь. Внизу, на палубі – автомобіль “ПОБ’ЄДА” виблискує нікелем, в проміннях сонця, що встає. Труби дуже димлять. Вітер – НОРДВЕСТ.
З бокових дверей виходить КОК. На голові в нього циліндр, в одній руці він тримає черпак, в другій – кульок з сардельками.
КАПІТАН дивиться на КОКА й мовчить, – нічого не каже.
КОК, побачивши КАПІТАНА, раптово зупиняється, при цьому з рук випадають кульок з сардельками та черпак. Від здивування в нього відвисає нижня щелепа, – йому бракує слів.
Пауза. Вітер сильнішає. Несподівано КОК кидається до КАПІТАНА, бере його за позолочені груди й викидає за борт.
КАПІТАН зникає в морській глибині.
КОК задумливо дивиться йому в слід. Відкривається люк, з нього вилазить МАТРОС /моряк укр./. В нього масна пляма на животі. КОК дивиться на МАТРОСА.
МАТРОС – на кульок з сердельками. КОК переступає через перила й також зникає в невідомості. МАТРОС /розгублено/, – АХ!
Підбігає до борту, перехиляється, махає руками. Потім заспокоюється й махнувши рукою – повертається. Піднімає кульок.
Заходить БОЦМАН з свистком. Свистить. МАТРОС кидає кульок, розпачливо бігає по палубі – вистрибує. Хвилі його накривають.
БОЦМАН продовжує свистіти, але вже лагідніше. Й зовсім лагідно. Стихає. Далі бере кульок, засовує його собі в кишеню. Проходжується палубою. Обходить автомобіль, розглядає, оцінює. Каже. : КУРВА!
Й білою фарбою, яку виймає з другої кишені, пише на автомобілі: ОПЕЛЬ.
Поставивши крапку, соковито харкає в сторону моря.
Пауза.
Вітер зовсім розійшовся.
БОЦМАН сидить на сходах, в нього на колінах кульок з
сердельками.
Волосся розвівається.
Він поїдає сердельки.
Він задоволений.
ОПЕЛЬ виблискує нікелем.
Труби скажено димлять.
Напрямок вітру не змінився…
ОПЕЛЬ та БОЦМАН відходять в далечінь.
ЗАВІСА
